Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Кабінет психолога
- Рубрика для батьків
Поради для батьків на карантині
Сьогодні діти, так само, як і дорослі, перебувають у напрузі, вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, стану батьків, змін звичайного режиму та обмежень. Допоки немає розуміння та ясності цього питання, напруга посилюється.
Діти під час дистанційного навчання і перебування в домашніх умовах потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини та її почуттями, чесно говорять про свої тривоги та відчуття.
Під час карантину не вистачає простих речей: спокійних прогулянок, зміни місць перебування та відвідування своїх друзів та близьких людей.
Слід навчитися таким важливим речам, які слід зробити пріоритетними під час карантину:
✔ вміти зрозуміти і пробачити іншого члена сім’ї;
✔ поважати вибір вашої дитини;
✔ визнавати свою провину, якщо ви не праві;
✔ не розвивати конфлікт, бо кожна сварка віддаляє людей один від одного;
✔ не ображати дитину чи іншого члена сім’ї;
✔ взаємодопомога членам сім’ї.
Гарною ідеєю, від однотипних днів буде започаткування чогось одного, нового кожного тижня, наприклад: тиждень книг, тиждень обіймів, тиждень добрих слів. Все це допоможе розвитку та позитивно вплине на психологічний клімат сім’ї.
Окремо, слід відмітити „тиждень без образ” та „тиждень без критики”. Звісно, що це ідеальний стан людини та сім’ї, коли в ній не ображаються, а постійно підтримують один одного, але в багато сімей лише вчиться такому вмінню та стану. Тому, впроваджуючи, „тиждень без образ” потрібно ще на вихідних перед початком такого тижня, домовитися, що ніхто ні на кого не ображається, тобто будь-яка звична реакція на образливий чинник відразу погашається, не дозволяючи обіді заполонити мозок, а по закінченню тижня обговорити, що було не приємним для кожного члена сім’ї.
Обов’язковим, під час нових реалій життя буде визначення графіку життя сім’ї та дисципліна дотримання його розпорядку. Слід не забувати про час „для себе”, оскільки кожен, не залежно від ролі, яку виконує в сім’ї людина, чи то мама чи 5-річна дитина, кожен індивід потребує простору хоч маленького та певного часу, щоб побути на самоті. Головне пам’ятати, що дітей не потрібно весь час розважати.
Головне правило карантину дорослі знаходьте час для себе і свої захоплення. Поміркувати чи може взятись писати щоденник. Ведення останнього буде вкрай доречним у нинішній ситуації, адже дія паперу та ручки позитивно впливає на психологічно-емоційний стан людини.
Також не забувайте мотивувати себе під час карантину та гарною ідеєю буде, коли дитина буде бачити, що ви постійно працюєте також над собою, наприклад:
✔ визначте та поставте перед собою короткострокову ціль, розкажіть про неї дитині та визначте строки її реалізації. Добре, буде якщо дитина поставить перед собою свою ціль на цей же термін;
✔ напишіть пост у соцмережах про свою ціль. Дитина повинна бачити й розуміти, що батьки серйозно та наполегливо підходять до своїх бажань;
✔ долучіться до онлайн – челенджу, якщо для вас групова підтримка є важливою та приєднайте до нього свої дітей, якщо це доречно зробити, виходячи з їх інтересів.
Під карантину можна „перезагрузитись”, а відведений час перетворити на джерело більшої близькості.
Близькість – це коли ми приділяємо увагу своїм рідним та по-іншому дивимося, відмічаючи зміни, які відбуваються, адже вони ростуть та по своєму бачать ситуацію. Для тих, хто хоче побудувати комфортні відносити зі своїми дітьми та, загалом, у сім’ї це плідний час для роботи.
Будьте розважливі та відмічайте 5 речей, які порадували вас кожного дня та навчіть цьому мистецтву вашу дитину та інших членів сім'ї.
Будьте здорові!
Актуальні проблеми сучасного сімейного виховання
Сім'я являє собою складний соціальний феномен. Вона є найдавнішою природною спільністю людей, зв'язаних кровною спорідненістю. Сім'я — це мікросередовище, де відбувається передача маленькій людині першого соціального досвіду особистісної діяльності і поведінки, де вона отримує захист, підтримку і допомогу в особистісному розвитку, де формується її первинна когнітивна база тощо.
Інститут сім'ї має конкретно історичний характер, відтак він постійно змінюється у відповідності до розвитку суспільних потреб та інтересів. У сучасному суспільстві екзистенція феномену родини суттєво змінюється. За експертними оцінками соціологів, психологів, філософів, здійснюється перехід від розширеної сім'ї, де домінують представники старших поколінь, до децентралізованих монобатьківських, нуклеарних сімей, в яких шлюб підноситься вище за родові, батьківські зв'язки. Фемінізація обумовила більш сильні позиції жінок у досягненні професійних висот у порівнянні з минулими роками, тому в організації життєдіяльності сучасної родини чітко простежується розподіл між сферою дому і сферою професійної діяльності. Утверджується перехід від стабільної багатодітної сім'ї до малодітної, здебільшого — одно дітної. При цьому, зважаючи на сучасні реалії співжиття чоловіків і жінок, сім'я розширюється до меж усієї соціальної спільноти. Слід відзначити, що стрімкий розвиток комунікацій, посилення міграційних процесів, інформаційний вибух, ускладнення суспільних зв'язків та інші специфічні ознаки нашого часу посилюють значення макросередовища у вихованні дітей.
Але родина для дитини, безперечно, була й залишається першим доволі значимим середовищем, де відбувається розгортання її генетичних, природно спадкових задатків, закладаються основи її моральності, світогляду, формуються ціннісні орієнтації — відбувається процес її виховання. Традиційна сім'я зберігає свої споконвічні функції, що набувають у сучасних умовах нової сутності й установлюють нові взаємозв'язки і взаємозалежності одна з одною.
Кожен батько й мати на першому плані повинен ставити перед собою чітку мету виховання власної дитини, візуалізовувати результат такого виховання, усвідомлювати, що дитина — не лише представник свого роду, а майбутній громадянин, часточка суспільства. Тому від якості сімейного виховання залежить повноцінність суспільного розвитку.
Успіх сімейного виховання залежить значною мірою від якості стосунків між членами родини, мікроклімату людських відносин. Вирішальну роль у сімейному вихованні, безумовно, відіграє власна поведінка дорослих. Оскільки для розвитку дитини має значення кожне слово батьків, кожний рух, кожна дія, кожний вчинок, самоконтроль за кожним своїм кроком має бути у дорослого на першому плані, адже неможливо повноцінно виховати особистість, не даючи їй позитивного прикладу для наслідування. Тільки особистість може впливати на особистість, тільки характером можливо формувати характер. Цікавим у цьому аспекті є твердження психологів про взаємозалежність віку дитини і ступеню впливу дорослого на неї: чим менше вік дитини, тим більше приклад дорослих впливає на її поведінку. Отже, якщо особистий приклад батьків є транслятором позитивної інформації для дітей і викликає адекватну реакцію — можна сподіватися на успіх у вихованні.
Авторитет батьків є традиційним питанням сімейного виховання й актуальною проблемою сьогодення. Він має бути істинним і щирим, базуватися на загальній ерудиції й обізнаності, відповідальності й турботливості, зацікавленості справами дітей тощо. У цьому сенсі виключно важливим є питання про анти авторитет — фальшивий авторитет, що моделюється на практиці у різних формах: придушення, чванство, педантизм, підкуп тощо.
Стан виховання дітей у сім'ї значною мірою залежить від рівня педагогічної культури батьків. Під педагогічною культурою батьків ми розуміємо синтез психолого-педагогічних, фізіологічних та правових знань щодо засобів виховання дитини і власного життєвого досвіду виховання.
На жаль, як засвідчують сучасні соціологічні дослідження і статистичні дані, роль сучасної сім'ї у вихованні дитини значно знижена. Зростає чисельність батьків, які не усвідомлюють власних виховних функцій і батьківських зобов'язань. Збільшується число бездоглядних дітей, залишених батьками, або які самовільно залишили сім'ю через аномальні умови життя, неспроможність батьків створити нормальну атмосферу для їхнього розвитку, наявність фізичного і психологічного утиску особистості дитини. Наслідками бездоглядності дітей і свідченнями їхньої соціальної незахищеності, як правило, стають жебрацтво, бродяжництво, вживання алкогольних напоїв, токсичних та інших наркотичних речовин, крадіжки, інші злочини, рання вагітність тощо.
Авторські дослідження проблем сучасного сімейного виховання свідчать про: 1) актуальність таких тактик сімейного виховання: а) диктат, б) гіперопіка, в) конфронтація, г) мирне співіснування, д) співробітництво; 2) поширеність певних
труднощів, недоліків і прогалин, а саме: а) дефіцит спілкування батьків із дітьми, б) наявність негативних прикладів із батьківського життя, в) безсистемність і неоднорідність виховних упливів батьків, г) утвердження системи заборон як основи сімейного виховання, гіперопіка як надмірна "сліпа" любов до дитини; ґ) відсутність єдності у виховних упливах школи і сім'ї; д) позбавлення участі дітей у трудовій діяльності родини, е) запізнення в прийнятті рішень, є) негнучкість засобів сімейного виховання, ж) низький рівень педагогічної культури батьків.
Таким чином, не дивлячись на традиційно значиму виховну роль сім'ї в процесі розвитку особистості, у сучасній практиці відстежується значне зниженння ефективності сімейного виховання, виявлення цілого ряду недоліків, труднощів, прогалин, що спричинює необхідність їх ретельного аналізу і коригування з боку інших суб'єктів виховання. Особлива роль у цій справі належить школі і професійним педагогічним кадрам.
У житті кожної людини с може настати «темна» смуга.
Як вийти з кризової ситуації та не втратити оптимізм?
1. Пам’ятайте, що Ви не самотні в цій ситуації, Ви не перебуваєте на безлюдному острові, навколо знаходяться люди, які допоможуть Вам пережити труднощі.
2. У таких ситуаціях доречно звернутися за допомогою до відповідних фахівців (соціального педагога, психолога, рідної чи близької людини, якій ви довіряєте).
3. Залишайтеся оптимістом. Кризова ситуація обов’язково пройде незалежно від нашого бажання. Тому замість “стакан наполовину порожній” говоріть “стакан наполовину повний”.
4. Кожен день будь-якої людини може бути наповнений маленькими радощами.
Комусь для гарного настрою достатньо сонячної погоди, комусь – можливості спілкуватися з друзями або подивитися улюблену телепередачу.
Навчіться помічати маленькі радості життя, в тому числі ті, які не пов’язані з наявністю матеріальних ресурсів.
5. Налаштуйте життєві цілі, плани (якщо у вас вони сформульовані) у відповідності з реальною ситуацією. Якщо у вас їх немає, то поставте цілі перед собою і поступово їх досягайте.
6. Дії – найкращий відповідь кризової ситуації. Менше переживайте, більше робіть у відповідності з поставленими планами.
7. По можливості уникайте масованої негативної інформації, якою насичені сучасні ЗМІ. Навчіться відрізняти факти від пропаганди і по можливості об’єктивно оцінюйте інформаційні повідомлення.
8. Зосередьтеся на тому, на що Ви можете впливати: ідеально – ПІДСИЛЬТЕ ТУРБОТУ ПРО СВОЄ ТІЛО. З одного боку, це дасть відчуття контролю, а з іншого боку – чим спокійніше людина, тим менш чутлива її нервова система і здоров’я в цілому. Для цього висипайтеся, вчасно і якісно харчуйтеся.
9. Уникайте шкідливих звичок (так Ви тільки заховаєте проблему, але не вирішите її).
Догори